ІСТОРІЯ ЧЕПІЛЬСЬКОЇ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ І-ІІІ СТУПЕНІВ

/Files/images/x_8220b1f9.jpg
30 жовтня 1875 року – особлива пам’ятна дата для чепілян.

Цього дня в селі Чепіль було відкрито одну з перших на Харківщині волосну народну школу, яка офіційно здобула назву початкового народного училища.

30 жовтня 1875 року в кінці майдану , недалеко від церкви запрацювала нова, добротна на той час школа, побудована з вільхового дерева, яка мала 4 житлові і 2 нежитлові кімнати.

Земство виділило на утримання школи 176 рублів, спілка селян – 110 рублів.

Серед них – 200 рублів виділялося на жалування вчителям та їх помічникам, опалення школи – 10 рублів, ремонт – 3 рублі, навчальні посібники – 20 рублів, наймання прислуги – 17 рублів.

Найбільш високооплачуваним був вчитель Закону Божого – 36 рублів на рік.

Першою вчителькою Чепільського початкового народного училища була дівиця –дворянка Олександра Олександрівна Ліхопьокіна, уродженка Ізюма, випускниця Ізюмської прогімназії.

У школі навчалися діти віком від 7 до 16 років.

Річний випуск становив в середньому 55 учнів, причому хлопчаків було майже вдесятеро більше ніж дівчаток.

За соціальним станом це були діти переважно селян і буквально одиниці – діти , батьки яких були представниками духівництва та міщан.

За віросповіданням усі діти були православними і чотири уроки на тиждень вивчали Закон Божий.

Посібники для начання отримували у земській управі, серед яких – Книга для чтения Ушинсокого, по русскому языку и грамматике – Тихомирова, по славянскому – Евангелие м Псалтырь.

Посібників не вистачало, власної бібліотеки не було, коштів для отримування періодичних видань не виділялось.

Курс навчання складав 3 та 4 роки.

Навчання починалось 1 вересня і закінчувалось в середині травня.

Навчальний рік продовжувався 171 день.

У 1920 році в селі діяло 2-класне училище.

1923-24 року у чотирирічній школі викладав учитель Бернадський Микола Іванович.

Він жив при школі і вечорами організовував заняття для сільської молоді та дітей комуни " Плуг І молот”.

1926 року школа була реорганізована в семирічку і стала називатися Школою селянської молоді (ШСМ).

Організована вона була як профтехучилище.Навчалася молодь різного віку, навіть дорослі.

Школа мала агрономічний нахил.Директором школи був Литовченко Іван Ігнатович.

В школі навчалося 315 учнів.

1940 року вже набирався 8-й клас.

З 1943 по 1952 рік школа давала семирічну освіту.

З 1946 по 1953 рік школу очолював Канунніков Панас Федорович.

Школа була розміщена в різних будинках, що вціліли після війни.

Класи були великі і різновікові, тому що війна завадила навчанню.

Тяжкі це часи були для держави, для українського народу, але потяг до мирного життя, до навчання був великим.

Викладалися всі предмети, в школі навчалося більше 300 чоловік, тому заняття проводилися в дві зміни.В ці роки було створено першу шкільну бібліотеку.

У 1955 році школа дала путівки в життя з позначкою "повна середня освіта” прешим своїм випускникам – десятикласникам, які виправдали надії своїх мудрих пеагогів, гідно пройшовши по життю.

Гордістю школи стали її випускники: Володимир Григорович Темний – почесний штурман СРСР,який довгий час працював у цивільній авіації, на літаку "Ту – 104”, Лнонід Петрович Поженін – прокурор м. Донецька, Олександр Федорович Засядько – міністр вугільної промисловості,голова Держплану СРСР.

1961 року директор школи Токар Костянтин Васильович командирує учителя Літвінова П.І. в Москву до заступника голови Ради Міністрів СРСР Засядька О.Ф. з метою надання допомоги від відомого земляка в будівництві нової школи.

З 25 липня 1961 року по 21 вересня 1964 року школу очолював директор Додонов С.К. Дякуючи його старанням було збудоване нове приміщення школи.

Прийняв новобудову і став в ній господарем Куценко Микола Кирилович.

Через два роки, в 1966 році школа випускала в світ 54 випускника, серед яких четверо отримали медалі.

І в 70-ті роки не припинялася боротьба за якість знань в школі.

1974 рік подарував школі 2 золотих медаліста.

Вони навчалися в одному класі, а потім стали подружньою "золотою” парою –Куценко Ніна Миколаївна та Федченко Віктор Петрович.

В середині 80- х років проходить кадрове омолодження.

Уходять на заслужений відпочинок вчителі-ветерани.

З вересня 1985 р. на посаду директора було призначено випускника історичного факультету Ворошиловградського педагогічного інституту Зубкова Олександра Петровича.

Через 2 роки його змінює на цій посаді Минтюк Надія Петрівна – єдина жінка-директор за весь час її існування.

На її долю припало чергове нововведення – шестирічки.


/Files/images/Зубков О.П..JPG

/Files/images/x_34a4d0fd.jpg

Минтюк Н.П. – директор школи (1987 – 1996 рр.)

Нині школа живе у своєму звичайному ритмі: уроки, перерви, педради, виховні заходи, змагання, ігри…

Щодня поспішає до школи її директор Зубков Олександр Петрович, щоб разом з колегами донести до дитячої свідомості вічні поняття дружби та взаєморозуміння, любові та краси, доброти та злагоди.

Поспішає до своєї alma mater гомінка юрба дітлахів, аби прийняти від досвідчених педагогів золотий скарб знань, щоб гідно пронести його по життю і бути корисним своїй державі.

І школа їх завжди чекає ! ! !

Кiлькiсть переглядiв: 21